бездуховний

бездухо́вний

-а, -е.

1》 Який характеризується бідністю духовного світу, низьким рівнем моральних, інтелектуальних потреб.

2》 Не містить у собі, не виражає морального змісту.

Значення в інших словниках

1. бездуховний — бездухо́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бездуховний — БЕЗДУХО́ВНИЙ, а, е. 1. Духовно бідний; з низьким рівнем моральних, інтелектуальних потреб та якостей. Людей спочатку переконали у тому, що душі немає, а потім звинуватили в тому, що вони стали бездуховними й бездушними (із журн.).  Словник української мови у 20 томах