бездуховний

БЕЗДУХО́ВНИЙ, а, е.

1. Духовно бідний; з низьким рівнем моральних, інтелектуальних потреб та якостей.

Людей спочатку переконали у тому, що душі немає, а потім звинуватили в тому, що вони стали бездуховними й бездушними (із журн.).

2. Не пов'язаний з церквою, релігією, вірою в Бога.

До храмів часто-густо і досі приходять не художники, а ремісники, люди, несвідомі того, за що беруться, неосвічені для такої справи, а то й бездуховні (з наук.-попул. літ.).

3. Позбавлений духовності.

Мислитель і учений Флоренський попереджав щодо згубності бездуховного шляху культури, відстоював цінності православ'я, релігійної віри (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. бездуховний — бездухо́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бездуховний — -а, -е. 1》 Який характеризується бідністю духовного світу, низьким рівнем моральних, інтелектуальних потреб. 2》 Не містить у собі, не виражає морального змісту.  Великий тлумачний словник сучасної мови