Великий тлумачний словник сучасної мови

безконечник

безконе́чник

-а, ч., рідко.

1》 Те, що не має кінця.

2》 Вид візерунка, схожого на спіраль.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. безконечник — безконе́чник іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. безконечник — БЕЗКОНЕ́ЧНИК, а, ч., рідко. 1. Те, що не має кінця. Мов чайка, Що .. все кричить, і б'ється, й колесить, – Отак і Каїнова дума-скрута В тім безконечнику металась, билась Без виходу (І. Франко); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
  3. БЕЗКОНЕЧНИК — • "БЕЗКОНЕЧНИК" - жартівливий вірш для дітей, у якому розповідь побудована на повторенні тих самих фрагментів тексту. Повторювана частина може містити два-три рядки й більш-менш розвинений сюжет, де йдеться про якусь несерйозну або малоймовірну подію.  Українська літературна енциклопедія
  4. безконечник — БЕЗКОНЕ́ЧНИК, а, ч., рідко. 1. Те, що не має кінця. Мов чайка. Що.. все кричить, і б’ється, й колесить, — Отак і Каїнова дума-скрута В тім безконечнику металась, билась Без виходу (Фр., X, 1954, 383); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
  5. безконечник — Безконечник, -ка и безконешник, -ка м. 1) Родъ узора на писанкѣ — спираль. 2) Писанка съ такимъ узоромъ. КС. 1891. VI. 370. 3) писати безконечником. а) Разрисовывать писанку узоромъ въ видѣ спирали. б) Писать безконечно.  Словник української мови Грінченка