безконечний
безконе́чний
розм. безкінечний, -а, -е.
1》 Який не має ні початку, ні кінця.
|| Який не має видимих меж; безмежний.
|| Дуже великий, довгий.
2》 перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття).
3》 Який дуже довго триває; тривалий.
|| Повсякчасний, постійний, безперервний, нескінченний.
Великий тлумачний словник сучасної української мови