1. Великий тлумачний словник сучасної мови

безконечний

безконе́чний

розм. безкінечний, -а, -е.

1》 Який не має ні початку, ні кінця.

|| Який не має видимих меж; безмежний.

|| Дуже великий, довгий.

2》 перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття).

3》 Який дуже довго триває; тривалий.

|| Повсякчасний, постійний, безперервний, нескінченний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безконечний — безконе́чний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. безконечний — Нескінченний, БЕЗМЕЖНИЙ, обр. без кінця, без краю, без кінця-краю; (спів) ТРИВАЛИЙ, дуже довгий; безкінечний. Словник синонімів Караванського
  3. безконечний — БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, рідше БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має ні початку, ні кінця. Буйні каштани стоять безкінечною шпалерою й тримають на сонці чудесні свічі (І. Багряний); // Який не має видимих меж; безмежний. Словник української мови у 20 томах
  4. безконечний — див. безмежний Словник синонімів Вусика
  5. безконечний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  6. безконечний — Безконе́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безконечний — БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, розм. БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має ні початку, ні кінця. Електрон є так само невичерпний як і атом, природа безконечна.. (Ленін, 14, 1949, 240); // Який не має видимих меж; безмежний. Словник української мови в 11 томах
  8. безконечний — Безконечний, -а, -е и безконешний, -а, -е Безконечный. І немає злому по всій землі безконечній веселого дому. Шевч. безконешна писанка = безконечник 2. Сим. 233. Словник української мови Грінченка