1. Словник української мови в 11 томах

безконечний

БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, розм. БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який не має ні початку, ні кінця.

Електрон є так само невичерпний як і атом, природа безконечна.. (Ленін, 14, 1949, 240);

// Який не має видимих меж; безмежний.

Хіба я можу впевненим бути, що не відхиляться двері.. і з невідомої темряви, такої глибокої та безконечної, не почнуть виходити люди… (Коцюб., II, 1955, 225);

Безконечним океаном Голубіють всюди далі (Нагн., Вибр., 1950, 13);

// Дуже великий, довгий.

І немає злому На всій землі безконечній Веселого дому (Шевч., І, 1951, 336);

В’ється степова дорога безконечна, покручена, запетльована, як слід хижого звіра (Тют., Вир, 1964, 282).

2. перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття).

Всякий, хто бував у таких закладах [для божевільних], знає те почуття страху, жалості безконечної (Л. Укр., III, 1952, 576).

3. Який дуже довго триває; тривалий.

Життя не давало покою: ..воно голосно гомоніло, свою безконечну пісню заводило (Мирний, III, 1954, 24);

Сі години безконечні! Кожна з них замерзла вічність (Л. Укр., IV, 1954, 165);

Нестерпно довго й нудно тягнулася безкінечна ніч (Коз., Сальвія, 1959, 207);

// Повсякчасний, постійний, безперервний.

Волочачись по полях та зарінках, вони вели з собою безконечні розмови (Фр., III, 1950, 46);

З цим безконечним рухом, з цим безупинним спаданням дрібних крапель пливуть і згадки (Коцюб., II, 1955, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безконечний — безконе́чний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. безконечний — Нескінченний, БЕЗМЕЖНИЙ, обр. без кінця, без краю, без кінця-краю; (спів) ТРИВАЛИЙ, дуже довгий; безкінечний. Словник синонімів Караванського
  3. безконечний — розм. безкінечний, -а, -е. 1》 Який не має ні початку, ні кінця. || Який не має видимих меж; безмежний. || Дуже великий, довгий. 2》 перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття). 3》 Який дуже довго триває; тривалий. || Повсякчасний, постійний, безперервний, нескінченний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безконечний — БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, рідше БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має ні початку, ні кінця. Буйні каштани стоять безкінечною шпалерою й тримають на сонці чудесні свічі (І. Багряний); // Який не має видимих меж; безмежний. Словник української мови у 20 томах
  5. безконечний — див. безмежний Словник синонімів Вусика
  6. безконечний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  7. безконечний — Безконе́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. безконечний — Безконечний, -а, -е и безконешний, -а, -е Безконечный. І немає злому по всій землі безконечній веселого дому. Шевч. безконешна писанка = безконечник 2. Сим. 233. Словник української мови Грінченка