безмаєтний

безмає́тний

-а, -е.

Який не має маєтку.

Значення в інших словниках

1. безмаєтний — БЕЗМАЄ́ТНИЙ, а, е. Який не має маєтку; бідний. Ну що я, безмаєтний студент, вам можу подарувати? Дарую вам оту зірку! (О. Гончар); Я .. сказав, що буду йому братом, допоможу шукати сестру і, коли знайдемо її, стану їй братом.  Словник української мови у 20 томах
2. безмаєтний — див. бідний  Словник синонімів Вусика