безопірний

безо́пірний

-а, -е, зах.

Який не чинить опору; легко піддається кому-, чому-небудь.

Значення в інших словниках

1. безопірний — безопі́рний прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. безопірний — БЕЗОПІ́РНИЙ, а, е, зах. Який не чинить опору, легко піддається кому-, чому-небудь. Гнет [гніт] .. м'які, безопірні [тіла] роздавлює (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
3. безопірний — БЕЗОПІ́РНИЙ, а, е, зах. Який не чинить опору; легко піддається кому-, чому-небудь. Гнет [гніт] .. м’які, безопірні [тіла] роздавлює (Фр., IV, 1950, 322).  Словник української мови в 11 томах