безопірний
БЕЗОПІ́РНИЙ, а, е, зах. Який не чинить опору; легко піддається кому-, чому-небудь.
Гнет [гніт] .. м’які, безопірні [тіла] роздавлює (Фр., IV, 1950, 322).
Словник української мови (СУМ-11)БЕЗОПІ́РНИЙ, а, е, зах. Який не чинить опору; легко піддається кому-, чому-небудь.
Гнет [гніт] .. м’які, безопірні [тіла] роздавлює (Фр., IV, 1950, 322).
Словник української мови (СУМ-11)