безплідний

безплі́дний

-а, -е.

1》 Який не дає плодів, нездатний давати потомство.

|| Неродючий.

2》 перен. Який не дає наслідків; даремний, марний; безрезультатний. Безплідні зусилля.

Значення в інших словниках

1. безплідний — безплі́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безплідний — Безнащадний, яловий; (- людей) бездітний; (ґрунт) неродючий, безхлібний; (захід) даремний, марний; (розшук) безрезультатний.  Словник синонімів Караванського
3. безплідний — 1. неродючий, нетворчий, яловий, див. стерільний 2. (чин) даремний, задаремний, надаремний, марний, намарний  Словник чужослів Павло Штепа
4. безплідний — БЕЗПЛІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який не дає плодів, нездатний давати потомство. Тоді другий чиновник, гадаючи, що його жінка безплідна й нездібна родити, взяв мене за сина (М. Хвильовий); Тепер я догадуюсь, що була то не шовковиця, а безплідний шовкун (О.  Словник української мови у 20 томах
5. безплідний — БЕЗДІ́ТНА тільки жін. (про жінку — яка не може мати дітей), БЕЗПЛІ́ДНА розм., НЕПЛІ́ДНА розм. Трохим Упир хоч і багату жінку взяв, та здоров'ям слабу — бездітна вона була (І. Ле); — Теперішні дівки.. на старість каятимуться, та пізно буде...  Словник синонімів української мови
6. безплідний — БЕЗПЛІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який не дає плодів, нездатний давати потомство. Тепер я догадуюсь, що була то не шовковиця, а безплідний шовкун (Гончар, II, 1954, 203); Надмірне ожиріння може зробити організм зовсім безплідним (Бджоли, 1955, 193); // Неродючий.  Словник української мови в 11 томах