безприкладний

безпри́кладний

-а, -е.

Який не мав прикладу, ні з чим не зрівнянний; надзвичайний.

Значення в інших словниках

1. безприкладний — безпри́кладний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безприкладний — БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, а, е. Який не має прикладу; незрівнянний; надзвичайний. Самовідданий героїзм виявили вулканологи, які в 1938 р. здійснили безприкладний дрейф на рухомому лавовому потоці (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. безприкладний — див. небувалий  Словник синонімів Вусика
4. безприкладний — НЕБУВА́ЛИЙ (такий, якого досі ще не було, не траплялося), НЕЗНА́НИЙ, БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ (який не має жодного прикладу в минулому); НЕБА́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ДАНИЙ, НЕЧУ́ВАНИЙ (ужив.  Словник синонімів української мови
5. безприкладний — БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, а, е. Який не мав прикладу, ні з чим не зрівнянний; надзвичайний. Безприкладний політ Героя Радянського Союзу Германа Титова був дальшим видатним кроком людини на шляху до зірок (Наука..  Словник української мови в 11 томах