безприкладний

БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, а, е. Який не мав прикладу, ні з чим не зрівнянний; надзвичайний.

Безприкладний політ Героя Радянського Союзу Германа Титова був дальшим видатним кроком людини на шляху до зірок (Наука.., 9, 1961, 7);

Бути гідним свого народу, нашого героїчного часу, відобразити безприкладний подвиг сучасників — ось до чого закликає партія письменників (Літ. газ., 8. IX 1951, 1).

Значення в інших словниках

1. безприкладний — безпри́кладний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безприкладний — -а, -е. Який не мав прикладу, ні з чим не зрівнянний; надзвичайний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безприкладний — БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, а, е. Який не має прикладу; незрівнянний; надзвичайний. Самовідданий героїзм виявили вулканологи, які в 1938 р. здійснили безприкладний дрейф на рухомому лавовому потоці (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. безприкладний — див. небувалий  Словник синонімів Вусика
5. безприкладний — НЕБУВА́ЛИЙ (такий, якого досі ще не було, не траплялося), НЕЗНА́НИЙ, БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ (який не має жодного прикладу в минулому); НЕБА́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ДАНИЙ, НЕЧУ́ВАНИЙ (ужив.  Словник синонімів української мови