безприкладний
БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, а, е.
Який не має прикладу; незрівнянний; надзвичайний.
Самовідданий героїзм виявили вулканологи, які в 1938 р. здійснили безприкладний дрейф на рухомому лавовому потоці (з наук.-попул. літ.);
Безприкладний героїчний опір Петра Дорошенка Андрусівському перемир'ю і союз із Туреччиною не були безпідставними, корисливими чи славолюбними (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)