безталанний
безтала́нний
-а, -е.
1》 Який не має талану, щастя; нещасний.
|| у знач. ім. безталанний, -ного, ч.; безталанна, -ної, ж. Той, хто не має талану, щастя.
|| Який не приносить радості; сповнений горя, нещастя.
2》 рідко. Те саме, що бездарний.
Великий тлумачний словник сучасної української мови