безчинний

безчи́нний

-а, -е, заст.

Який нічого не робить; бездіяльний.

Значення в інших словниках

1. безчинний — Безчи́нний: — без діла [X] — бездіяльний; який нічого не робить [1]  Словник з творів Івана Франка
2. безчинний — безчи́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. безчинний — БЕЗЧИ́ННИЙ, а, е, заст. Який нічого не робить; бездіяльний. Панок сидів так час якийсь безчинний, Ніщо не кажучи, в простір дививсь (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. безчинний — безчи́нний бездіяльний (ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. безчинний — БЕЗДІЯ́ЛЬНИЙ (про людину, людський колектив — не зайнятий роботою, без діяльності), БЕЗЧИ́ННИЙ заст. Лежав (Бальзак) на канапі тихий, байдужий, бездіяльний (Н. Рибак); Панок сидів так час якийсь безчинний, Ніщо не кажучи, в простір дививсь (І. Франко).  Словник синонімів української мови
6. безчинний — БЕЗЧИ́ННИЙ, а, е, заст. Ямій нічого не робить; бездіяльний. Панок сидів так час якийсь безчинний, Ніщо не кажучи, в простір дививсь (Фр., X, 1954, 196).  Словник української мови в 11 томах