бензен

бензе́н

-у, ч.

Безбарвна горюча рідина із своєрідним запахом, яку добувають з продуктів сухої перегонки кам'яного вугілля або з нафти.

Значення в інших словниках

1. бензен — БЕНЗЕ́Н, у, ч., хім. Те саме, що бензо́л. Відповідна реакція приєднання до бензену є слабкоендотермічною (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах