берло
I б`ерло-а, с., іст.
Палиця, оздоблена коштовним камінням і різьбою; символ, знак влади.
II берл`о-а, с.
Спеціальна підставка, на яку садовлять дресированого хижого птаха для полювання; у давні часи на таке пристосування садовили також крупних сов для полювання на хижаків.
Великий тлумачний словник сучасної української мови