берло
БЕ́РЛО, а, с., іст.
Палиця, оздоблена коштовним камінням і різьбою; символ, знак царської влади; скіпетр.
Чи заздрісно тобі на сю корону, сю багряницю, сеє берло? (Леся Українка);
Війт низько вклонився старості і воєводі і поклав перед ними берло, ознаку своєї гідності (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)