Великий тлумачний словник сучасної мови

биндюжник

биндю́жник

бендюжник, -а, ч., розм.

Візник-вантажник, що перевозить вантажі на биндюгах.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. биндюжник — биндю́жник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
  2. биндюжник — БИНДЮ́ЖНИК, БЕНДЮ́ЖНИК, а, ч., розм. Візник-вантажник, що перевозить вантажі на биндюгах. Вночі листівки .. виносили до підводи в подвір'ї биндюжника Єгоренка (Ю. Смолич); [Єфрем (входить збентежений, він в одежі, яку бендюжники носять):] Здрастуйте! (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. биндюжник — ВІЗНИ́К (людина, яка править кіньми звичайно у найманій підводі, найманому екіпажі), КУ́ЧЕР, ПОГО́НИЧ, ЛОМОВИ́К (той, хто перевозить важкі вантажі); БИНДЮ́ЖНИК (БЕНДЮ́ЖНИК) розм. (той, хто перевозить вантажі на биндюгах); ХУ́РЩИК розм., ВІЗНИ́ЦЯ заст.  Словник синонімів української мови
  4. биндюжник — Биндю́жник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. биндюжник — БИНДЮ́ЖНИК, БЕНДЮ́ЖНИК, а, ч., розм. Візник-вантажник, що перевозить вантажі на биндюгах. Вночі листівки.. виносили до підводи в подвір’ї биндюжника Єгоренка (Смолич, V, 1959, 384); [Єфрем (входить збентежений, він в одежі, яку бендюжники носять)...  Словник української мови в 11 томах