биндюжник
БИНДЮ́ЖНИК, БЕНДЮ́ЖНИК, а, ч., розм.
Візник-вантажник, що перевозить вантажі на биндюгах.
Вночі листівки .. виносили до підводи в подвір'ї биндюжника Єгоренка (Ю. Смолич);
[Єфрем (входить збентежений, він в одежі, яку бендюжники носять):] Здрастуйте! (М. Кропивницький);
* У порівн. Напився, як биндюжник, собака (В. Винниченко);
У забігайлівку лізли якісь патлаті жевжики, лаючись, мов биндюжники (А. Крижанівський).
Словник української мови (СУМ-20)