биндюги
БИНДЮГИ́, БЕНДЮГИ́, і́в, мн., розм.
Великий простий віз для вантажів.
Колеса, бендюги і кари І самії церковні мари В депо пушкарськеє тягли (І. Котляревський);
Він спиняв візників, .. записував номери биндюгів, які везли вантажу проти норми (Ю. Смолич);
Поки дорога стелилась по твердому, тягти биндюги було ще так-сяк (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)