биндюжник
БИНДЮ́ЖНИК, БЕНДЮ́ЖНИК, а, ч., розм. Візник-вантажник, що перевозить вантажі на биндюгах.
Вночі листівки.. виносили до підводи в подвір’ї биндюжника Єгоренка (Смолич, V, 1959, 384);
[Єфрем (входить збентежений, він в одежі, яку бендюжники носять):] Здрастуйте! (Кроп., IV, 1959, 327);
За відчиненим вікном прогуркотіли бруком дроги бендюжника (Донч., Секрет, 1947, 83).
Словник української мови (СУМ-11)