1. Словник української мови в 11 томах

биндюжник

БИНДЮ́ЖНИК, БЕНДЮ́ЖНИК, а, ч., розм. Візник-вантажник, що перевозить вантажі на биндюгах.

Вночі листівки.. виносили до підводи в подвір’ї биндюжника Єгоренка (Смолич, V, 1959, 384);

[Єфрем (входить збентежений, він в одежі, яку бендюжники носять):] Здрастуйте! (Кроп., IV, 1959, 327);

За відчиненим вікном прогуркотіли бруком дроги бендюжника (Донч., Секрет, 1947, 83).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. биндюжник — биндю́жник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. биндюжник — бендюжник, -а, ч., розм. Візник-вантажник, що перевозить вантажі на биндюгах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. биндюжник — БИНДЮ́ЖНИК, БЕНДЮ́ЖНИК, а, ч., розм. Візник-вантажник, що перевозить вантажі на биндюгах. Вночі листівки .. виносили до підводи в подвір'ї биндюжника Єгоренка (Ю. Смолич); [Єфрем (входить збентежений, він в одежі, яку бендюжники носять):] Здрастуйте! (М. Словник української мови у 20 томах
  4. биндюжник — ВІЗНИ́К (людина, яка править кіньми звичайно у найманій підводі, найманому екіпажі), КУ́ЧЕР, ПОГО́НИЧ, ЛОМОВИ́К (той, хто перевозить важкі вантажі); БИНДЮ́ЖНИК (БЕНДЮ́ЖНИК) розм. (той, хто перевозить вантажі на биндюгах); ХУ́РЩИК розм., ВІЗНИ́ЦЯ заст. Словник синонімів української мови
  5. биндюжник — Биндю́жник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)