бинт
БИНТ, а́, ч. Стрічка з марлі або з іншої тканини для перев’язування ран і т. ін.
Вчора зробили мені пов’язку не гіпсову, а просто з крохмального бинта (Л. Укр., V, 1956, 261);
Поранена рука його була сповита великим бинтом, і він тримав її на грудях, наче сонне дитя (Довж., І, 1958, 189).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бинт — бинт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- бинт — [бинт] -биента, м. (на) биен'т'і, мн. биенти, биен'т'іў Орфоепічний словник української мови
- бинт — -а, ч. Стрічка з марлі або з іншої тканини для перев'язування ран і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бинт — Завитка, див. бандаж Словник чужослів Павло Штепа
- бинт — БИНТ, а́, ч. Стрічка з марлі або з іншої тканини для перев'язування ран, накладання пов'язок, скріплювання книжкових палітурок і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- бинт — (-а) ч.,нарк. Тканина, просочена опіятами. ПСУМС, 7. Словник жарґонної лексики української мови