бинт
БИНТ, а́, ч.
Стрічка з марлі або з іншої тканини для перев'язування ран, накладання пов'язок, скріплювання книжкових палітурок і т. ін.
Вчора зробили мені пов'язку не гіпсову, а просто з крохмального бинта (Леся Українка);
Начтабору хотів щось сказати, але в цей момент уже підбіг лікпом з бинтами (В. Винниченко);
Голова його [Черниша] вся була обмотана марлевою чалмою. На голих м'язистих грудях також схрещувалися білі бинти (О. Гончар);
Хлопчик метався, тягнувся рученятами до бинтів (О. Бердник);
Основна кількість книжок Вишневецької бібліотеки має шкіряні оправи, характерні для XVIII ст.: темно-брунатна шкіра, корінець з бинтами і золотим тисненням (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бинт — бинт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- бинт — [бинт] -биента, м. (на) биен'т'і, мн. биенти, биен'т'іў Орфоепічний словник української мови
- бинт — -а, ч. Стрічка з марлі або з іншої тканини для перев'язування ран і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бинт — Завитка, див. бандаж Словник чужослів Павло Штепа
- бинт — (-а) ч.,нарк. Тканина, просочена опіятами. ПСУМС, 7. Словник жарґонної лексики української мови
- бинт — БИНТ, а́, ч. Стрічка з марлі або з іншої тканини для перев’язування ран і т. ін. Вчора зробили мені пов’язку не гіпсову, а просто з крохмального бинта (Л. Укр., V, 1956, 261); Поранена рука його була сповита великим бинтом, і він тримав її на грудях, наче сонне дитя (Довж., І, 1958, 189). Словник української мови в 11 томах