благовістити

благовісти́ти

-іщу, -істиш, недок., заст.

1》 Дзвонити, оповіщаючи про початок церковної відправи.

2》 перен., уроч. Виголошувати, зачитувати проповідь; сповіщати, повідомляти про що-небудь.

3》 розм. Поширювати серед людей, розголошувати що-небудь.

Значення в інших словниках

1. благовістити — благовісти́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. благовістити — див. ДЗВОНИТИ; (добру вістку) УР. оголошувати, повідомляти; (новини) ЕВ. розголошувати.  Словник синонімів Караванського
3. благовістити — БЛАГОВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш, недок. 1. що, про що і без дод., бібл. Проповідувати, сповіщати добру звістку про спасіння людства через Ісуса Христа.  Словник української мови у 20 томах
4. благовістити — див. говорити; повідомляти  Словник синонімів Вусика
5. благовістити — ПОВІДОМЛЯ́ТИ кого, рідше кому (доводити до чийогось відома), СПОВІЩА́ТИ, ДАВА́ТИ ЗНА́ТИ кому, ВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІДА́ТИ (ПОВІ́ДУВАТИ) кому, ЗВІЩА́ТИ розм., ЯСИ́ТИ заст., ДОВО́ДИТИ кому, діал., ОСВІ́ДЧУВАТИ кому, діал.  Словник синонімів української мови
6. благовістити — БЛАГОВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш, недок., заст. 1. Дзвонити, оповіщаючи про початок церковної відправи. Була неділя. В селі почали благовістить на службу (Н.-Лев., II, 1956, 200). 2. перен., уроч.  Словник української мови в 11 томах
7. благовістити — Благовістити, -щу, -стиш гл. 1) Благовѣщать. Та йдучи в Рим благовістити, зайшов у гай води напитись. Шевч. 2) Благовѣстить. Ком. Пр. № 484. Уже, тату, до церкви благовістять. Грин. І. 47. Чи вже благовістили до церкви? Стор. І. 223.  Словник української мови Грінченка