благовістити
БЛАГОВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш, недок., заст.
1. Дзвонити, оповіщаючи про початок церковної відправи.
Була неділя. В селі почали благовістить на службу (Н.-Лев., II, 1956, 200).
2. перен., уроч. Виголошувати, зачитувати проповідь; сповіщати, повідомляти про що-небудь.
Іде святий Петро Та, йдучи в Рим благовістити. Зайшов у гай води напитись І одпочити (Шевч., II, 1953, 268);
*Образно. Зима вже йшла з півночі, невблаганна і сувора, і зграї чорних круків вже благовістили її прихід (Рибак, Помилка.., 1956, 114).
3. розм. Поширювати серед людей, розголошувати що-небудь.
Уже Мелашка бігає по хатах, мабуть, якусь новину благовістить (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)