благовістити
БЛАГОВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш, недок.
1. що, про що і без дод., бібл. Проповідувати, сповіщати добру звістку про спасіння людства через Ісуса Христа.
І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям, що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Іде святий Петро Та, йдучи в Рим благовістити, Зайшов у гай води напитись І одпочити (Т. Шевченко);
Бо іскра надії .. В нього Господом зверху вкладена, аби благовістити про силу його всеможну (І. Драч).
2. рел.-церк. Дзвонити, оповіщаючи про початок церковної відправи.
Була неділя. В селі почали благовістить на службу (І. Нечуй-Левицький);
Благовістив ранковий дзвін (Василь Шевчук).
3. що, про що, перен., уроч. Виголошувати, зачитувати проповідь.
А читанням Євангелія Церква благовістить про прихід Ісуса Христа до Єрусалима в день Преполовення Кущей і про Божественне вчення Спасителя у храмі Єрусалимському (з церк. літ.).
4. що, розм. Розголошувати що-небудь; повідомляти, сповіщати про що-небудь.
Уже Мелашка бігає по хатах, мабуть, якусь новину благовістить (Сл. Гр.);
Зима вже йшла з півночі, невблаганна і сувора, і зграї чорних круків вже благовістили її прихід (Н. Рибак);
Як почина край неба займатись тихим сяйвом, пробуджується без ліку птаства й благовістить появу нового дня (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)