Словник української мови у 20 томах

благовіститися

БЛАГОВІСТИ́ТИСЯ, и́ться, недок., рел.-церк.

Пас. до благовісти́ти.

Закон і Пророки були до Івана [Хрестителя]; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. благовіститися — благовісти́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови