благочестивий
благочести́вий
-а, -е, книжн., заст.
1》 Який додержується приписів релігії; побожний, набожний.
|| Який виявляє ознаки благочестя (у 1 знач.), виражає побожність.
2》 Належний до православної віри.
Великий тлумачний словник сучасної української мови