благочестивий

БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ, а, е, книжн., заст.

1. Який додержується приписів релігії; побожний, набожний.

Давид, святий пророк і иар, Не дуже бив благочестивий (Шевч., II, 1953, 71);

В рік волі.. попував у нас один старий благочестивий батюшка (Стельмах, І, 1962, 357);

// Який виявляє ознаки благочестя (в 1 знач.), виражає побожність.

Благочестиві міни помаленьку щезли (Н.-Лев., III, 1956, 110).

2. Належний до православної віри.

Як же воно так, що благочестивий панотець потяг до католика? (Свидн., Люборацькі, 1955, 5).

Значення в інших словниках

1. благочестивий — благочести́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. благочестивий — -а, -е, книжн., заст. 1》 Який додержується приписів релігії; побожний, набожний. || Який виявляє ознаки благочестя (у 1 знач.), виражає побожність. 2》 Належний до православної віри.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. благочестивий — Побожний, чеснотливий  Словник чужослів Павло Штепа
4. благочестивий — БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ, а, е, рел.-церк. 1. Прикм. до благоче́стя. І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
5. благочестивий — див. Добрий; побожний  Словник синонімів Вусика
6. благочестивий — РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який вірить у Бога), БОГОМІ́ЛЬНИЙ (БОГОМО́ЛЬНИЙ), ВІ́РУЮЧИЙ, ВІ́РНИЙ, НА́БОЖНИЙ, ПОБО́ЖНИЙ, СВЯТОБЛИ́ВИЙ, БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
7. благочестивий — Благочестивий, -а, -е 1) Православный. Графиня благочестива була і не ходила в успенську церкву до уніята. Скоро потім настало благочестіє, успенська церква на самий перед стала благочестивою. КС. 1884. VIII. 724.  Словник української мови Грінченка