благоуханний

БЛАГОУХА́ННИЙ, а, е, ц.-с. Який приємно, добре пахне; запашний, пахучий.

О світе наш незаходимий!..Благоуханний сельний крипе! (Шевч., II, 1953, 307);

І лани, й гаї благоуханні В електричнім колі світлянім (Рильський, І, 1956, 106).

Значення в інших словниках

1. благоуханний — Духмяний, запашний  Словник чужослів Павло Штепа
2. благоуханний — БЛАГОУХА́ННИЙ, а, е, поет. Який приємно, добре пахне; запашний, пахучий. О світе наш незаходимий! .. Благоуханний сельний крине! (Т. Шевченко); І лани, й гаї благоуханні В електричнім колі світлянім (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах