благочестиво

БЛАГОЧЕСТИ́ВО. Присл. до благочести́вий 1.

— Певно, благочестиво живе [о. Палладій] й піснюкає, бо такий захуджений, з лиця такий тихий, такий добрий (Н.-Лев., III, 1956, 364);

Розенберг спантеличено подивився на Слинька. Той благочестиво звів очі до стелі (Шовк., Інженери, 1956, 84).

Значення в інших словниках

1. благочестиво — благочести́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. благочестиво — Присл. до благочестивий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. благочестиво — БЛАГОЧЕСТИ́ВО, рел.-церк. Присл. до благочести́вий 1. – Певно, благочестиво живе [о. Палладій] й піснюкає [постить], бо такий захуджений, з лиця такий тихий, такий добрий (І.  Словник української мови у 20 томах