благочестиво

БЛАГОЧЕСТИ́ВО, рел.-церк.

Присл. до благочести́вий 1.

– Певно, благочестиво живе [о. Палладій] й піснюкає [постить], бо такий захуджений, з лиця такий тихий, такий добрий (І. Нечуй-Левицький);

Так, скинувшись по слову, чесна братія Понурилась у мед благочестиво (П. Куліш);

Розенберг спантеличено подивився на Слинька. Той благочестиво звів очі до стелі (Ю. Шовкопляс);

Як сказано у Павла: “Живіть благочестиво у Христі” (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. благочестиво — благочести́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. благочестиво — Присл. до благочестивий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. благочестиво — БЛАГОЧЕСТИ́ВО. Присл. до благочести́вий 1. — Певно, благочестиво живе [о. Палладій] й піснюкає, бо такий захуджений, з лиця такий тихий, такий добрий (Н.-Лев., III, 1956, 364); Розенберг спантеличено подивився на Слинька. Той благочестиво звів очі до стелі (Шовк., Інженери, 1956, 84).  Словник української мови в 11 томах