блокатор

блока́тор

-а, ч.

Релейний пристрій для вмикання двох телефонних апаратів із різними номерами в одну абонентську лінію.

Значення в інших словниках

1. блокатор — блока́тор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. блокатор — БЛОКА́ТОР, а, ч. 1. мед. Препарат, який блокує дію певних систем організму (наприклад больових рецепторів) або усуває небажану дію інших лікувальних препаратів.  Словник української мови у 20 томах