Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
богобоязкий —
(який намагається старанно дотримуватися релігійних заповідей) богобоязливий, діал. богобійний.
Словник синонімів Полюги
богобоязкий —
богобоязки́й прикметник
Орфографічний словник української мови
богобоязкий —
БОГОБОЯЗКИ́Й, а́, е́. Те саме, що богобоязли́вий. [Храпко:] Це то та тиха, богобоязка [Дуня], а нищечком .. проти мене замишляєш!.. (Панас Мирний); Траплялося й так, що запорожці обирали священика з-поміж себе, аби був письменний та богобоязкий (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах
богобоязкий —
РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який вірить у Бога), БОГОМІ́ЛЬНИЙ (БОГОМО́ЛЬНИЙ), ВІ́РУЮЧИЙ, ВІ́РНИЙ, НА́БОЖНИЙ, ПОБО́ЖНИЙ, СВЯТОБЛИ́ВИЙ, БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ книжн.
Словник синонімів української мови
богобоязкий —
БОГОБОЯЗКИ́Й, а, е, заст. Те саме, що богобоязли́вий. [Xрапко:] Це то та тиха, богобоязка [Дуня], а нищечком.. проти мене замишляєш!.. (Мирний, V, 1955, 198).
Словник української мови в 11 томах