бонітет
боніте́т
-у, ч.
Умовний показник, що його застосовують для оцінювання окремих природних ресурсів, їх територіальних сполучень у балах.
Великий тлумачний словник сучасної української мовибоніте́т
-у, ч.
Умовний показник, що його застосовують для оцінювання окремих природних ресурсів, їх територіальних сполучень у балах.
Великий тлумачний словник сучасної української мови