бонітет

БОНІТЕ́Т, у, ч., спец.

Економічно значуща порівняльна характеристика цінної для господарства групи біологічних об'єктів або угідь, яка відрізняє їх від інших подібних утворень.

Для вирощування зернових культур бонітет оцінюється у 88 балів (за 100-бальною шкалою) (із журн.).

△ (1) Боніте́т лі́су – показник продуктивності лісу, який залежить від ґрунтово-кліматичних умов.

Бонітет берези найбільш високий, коефіцієнт зімкнутості крон більше 0,6 (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. бонітет — боніте́т іменник чоловічого роду показник продуктивності лісу  Орфографічний словник української мови
2. бонітет — -у, ч. Умовний показник, що його застосовують для оцінювання окремих природних ресурсів, їх територіальних сполучень у балах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бонітет — боніте́т (нім. Bonitat, від лат. bonitas – доброякісність) показник продуктивності лісу. Визначається за пересічною висотою дерев домінуючої породи насадження у певному віці.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. бонітет — У лісоводстві показник якості деревостану; також класифікація деревостану (переважно з урахуванням запасів деревини) чи біотопу; у ґрунтознавстві визначення класу ґрунту, що окреслює його сільськогосподарську придатність (якісна класифікація ґрунтів).  Універсальний словник-енциклопедія