бонітет —
-у, ч. Умовний показник, що його застосовують для оцінювання окремих природних ресурсів, їх територіальних сполучень у балах.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бонітет —
БОНІТЕ́Т, у, ч., спец. Економічно значуща порівняльна характеристика цінної для господарства групи біологічних об'єктів або угідь, яка відрізняє їх від інших подібних утворень.
Словник української мови у 20 томах
бонітет —
боніте́т (нім. Bonitat, від лат. bonitas – доброякісність) показник продуктивності лісу. Визначається за пересічною висотою дерев домінуючої породи насадження у певному віці.
Словник іншомовних слів Мельничука
бонітет —
У лісоводстві показник якості деревостану; також класифікація деревостану (переважно з урахуванням запасів деревини) чи біотопу; у ґрунтознавстві визначення класу ґрунту, що окреслює його сільськогосподарську придатність (якісна класифікація ґрунтів).
Універсальний словник-енциклопедія