боязкий

боязки́й

-а, -е.

1》 Який усього боїться; несміливий, полохливий, лякливий.

Не з боязких — не лякливий, сміливий.

2》 Власт. несміливій людині, який має ознаки боязкості, несміливості.

|| Який виражає боязкість; пройнятий страхом.

Значення в інших словниках

1. боязкий — боязки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. боязкий — Несміливий, полохливий, лякливий, легкодухий, слабодухий, ок. оглядистий, страшкий, с. боягузливий, о. із страхом у серці; (крок) нерішучий.  Словник синонімів Караванського
3. боязкий — БОЯЗКИ́Й, а́, е́. 1. Який усього боїться; несміливий, полохливий, лякливий. Вчувши клекіт [орла], в комишах Ховалась боязкая птиця (Я. Щоголів); Я стала дівка на порі, хоть боязка, похила й тиха (І. Франко); Змучені тим, що бачили..  Словник української мови у 20 томах
4. боязкий — I боягуз, боягузливий, боягузкуватий, боязкуватий, боязливий , боязний, боюн, варівкий (діал.), гріхобоязливий, жахляк, заляканий, легкодух, легкодухий, лякливий, лячливий, наляканий, насторожений, нашорошений, несміливий, несмілий, обережненький...  Словник синонімів Вусика
5. боязкий — не (з) полохли́вого (лякли́вого, боязко́го і т. ін.) деся́тка (ро́ду). Хоробрий, сміливий, небоязкий. — Хлопець не полохливого десятка. А що поранило його, це ж не його провина (А.  Фразеологічний словник української мови
6. боязкий — БОЯЗКИ́Й (який легко піддається почуттю страху), БОЯЗЛИ́ВИЙ рідше, БОЯГУ́ЗЛИВИЙ зневажл., СТРАХОПУ́ДЛИВИЙ підсил. розм., СТРАХОПУ́ДНИЙ підсил. розм.; ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙ підсил. (який постійно лякається); ТРЕМТЛИ́ВИЙ поет., ТРЕ́ПЕТНИЙ поет.  Словник синонімів української мови
7. боязкий — Боязки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. боязкий — БОЯЗКИ́Й, а́, е́. 1. Який усього боїться; несміливий, полохливий, лякливий. Вчувши клекіт [орла], в комишах Ховалась боязкая птиця (Щог., Поезії, 1958, 376); Я стала дівка на порі, хоть боязка, похила й тиха (Фр.  Словник української мови в 11 томах