боязкий —
боязки́й прикметник
Орфографічний словник української мови
боязкий —
Несміливий, полохливий, лякливий, легкодухий, слабодухий, ок. оглядистий, страшкий, с. боягузливий, о. із страхом у серці; (крок) нерішучий.
Словник синонімів Караванського
боязкий —
-а, -е. 1》 Який усього боїться; несміливий, полохливий, лякливий. Не з боязких — не лякливий, сміливий. 2》 Власт. несміливій людині, який має ознаки боязкості, несміливості. || Який виражає боязкість; пройнятий страхом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
боязкий —
БОЯЗКИ́Й, а́, е́. 1. Який усього боїться; несміливий, полохливий, лякливий. Вчувши клекіт [орла], в комишах Ховалась боязкая птиця (Я. Щоголів); Я стала дівка на порі, хоть боязка, похила й тиха (І. Франко); Змучені тим, що бачили..
Словник української мови у 20 томах
боязкий —
не (з) полохли́вого (лякли́вого, боязко́го і т. ін.) деся́тка (ро́ду). Хоробрий, сміливий, небоязкий. — Хлопець не полохливого десятка. А що поранило його, це ж не його провина (А.
Фразеологічний словник української мови
боязкий —
БОЯЗКИ́Й (який легко піддається почуттю страху), БОЯЗЛИ́ВИЙ рідше, БОЯГУ́ЗЛИВИЙ зневажл., СТРАХОПУ́ДЛИВИЙ підсил. розм., СТРАХОПУ́ДНИЙ підсил. розм.; ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙ підсил. (який постійно лякається); ТРЕМТЛИ́ВИЙ поет., ТРЕ́ПЕТНИЙ поет.
Словник синонімів української мови
боязкий —
БОЯЗКИ́Й, а́, е́. 1. Який усього боїться; несміливий, полохливий, лякливий. Вчувши клекіт [орла], в комишах Ховалась боязкая птиця (Щог., Поезії, 1958, 376); Я стала дівка на порі, хоть боязка, похила й тиха (Фр.
Словник української мови в 11 томах