боязкий

БОЯЗКИ́Й, а́, е́.

1. Який усього боїться; несміливий, полохливий, лякливий.

Вчувши клекіт [орла], в комишах Ховалась боязкая птиця (Я. Щоголів);

Я стала дівка на порі, хоть боязка, похила й тиха (І. Франко);

Змучені тим, що бачили.., жінки мали вже силу духу, вони стали полохливі й боязкі (М. Грушевський);

На людях неговірка [Тетяна], навіть трохи боязка (Яків Баш);

Діти із заниженою самооцінкою, як правило, нерішучі, боязкі (з наук.-попул. літ.);

* Образно. І впивалася [Галя] щастям, хоч полохливим, боязким, а все-таки щастям... (Панас Мирний);

День непевний, тремтячий встає, боязкий (Леся Українка).

2. Власт. несміливій людині.

Хто б тепер пізнав Яся з тими дитячими ласкавими очима, з боязкою, несміливою ходою! (І. Нечуй-Левицький);

Нам, з нашим холодним і боязким розумом майже невтямки, як може людина так беззастережно піддатися владі ідеї, апостолом якої виступає (з наук. літ.);

* Образно. Довгі години Софія чекала чоловіка з тремтінням і боязкою надією в серці (П. Козланюк);

// Який виражає боязкість.

Нецікава стала Тетяна: і погляд боязкий, і мова тихіша, ніби й сама понижчала, з лиця спала (С. Васильченко);

У батька на устах застигла запобіглива боязка усмішка (Р. Іваничук).

◇ (1) Не з боязки́х – сміливий.

Та я не з боязких, нівроку, У жилах кров, а не окріп (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. боязкий — боязки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. боязкий — Несміливий, полохливий, лякливий, легкодухий, слабодухий, ок. оглядистий, страшкий, с. боягузливий, о. із страхом у серці; (крок) нерішучий.  Словник синонімів Караванського
3. боязкий — -а, -е. 1》 Який усього боїться; несміливий, полохливий, лякливий. Не з боязких — не лякливий, сміливий. 2》 Власт. несміливій людині, який має ознаки боязкості, несміливості. || Який виражає боязкість; пройнятий страхом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. боязкий — I боягуз, боягузливий, боягузкуватий, боязкуватий, боязливий , боязний, боюн, варівкий (діал.), гріхобоязливий, жахляк, заляканий, легкодух, легкодухий, лякливий, лячливий, наляканий, насторожений, нашорошений, несміливий, несмілий, обережненький...  Словник синонімів Вусика
5. боязкий — не (з) полохли́вого (лякли́вого, боязко́го і т. ін.) деся́тка (ро́ду). Хоробрий, сміливий, небоязкий. — Хлопець не полохливого десятка. А що поранило його, це ж не його провина (А.  Фразеологічний словник української мови
6. боязкий — БОЯЗКИ́Й (який легко піддається почуттю страху), БОЯЗЛИ́ВИЙ рідше, БОЯГУ́ЗЛИВИЙ зневажл., СТРАХОПУ́ДЛИВИЙ підсил. розм., СТРАХОПУ́ДНИЙ підсил. розм.; ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙ підсил. (який постійно лякається); ТРЕМТЛИ́ВИЙ поет., ТРЕ́ПЕТНИЙ поет.  Словник синонімів української мови
7. боязкий — Боязки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. боязкий — БОЯЗКИ́Й, а́, е́. 1. Який усього боїться; несміливий, полохливий, лякливий. Вчувши клекіт [орла], в комишах Ховалась боязкая птиця (Щог., Поезії, 1958, 376); Я стала дівка на порі, хоть боязка, похила й тиха (Фр.  Словник української мови в 11 томах