боязко

Бо́язко і бо́язно, присл.

Значення в інших словниках

1. боязко — бо́язко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. боязко — пр., несміливо, з острахом і пох. від БОЯЗКИЙ; (іти) страшно, лячно.  Словник синонімів Караванського
3. боязко — Присл. до боязкий. || у знач. присудк. сл. Страшно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. боязко — БО́ЯЗКО. Присл. до боязки́й. Мати боязко на його [нього] споглядала – гніву не вбачала, тільки думу (Марко Вовчок); Іван був червоний, кліпав очима й боязко поглядав на Соломію (М.  Словник української мови у 20 томах
5. боязко — СТРА́ШНО присудк. сл. — кому і без додатка (про почуття страху, тривоги, яке хтось відчуває), ЛЯ́ЧНО, БО́ЯЗКО, БО́ЯЗНО, МО́ТОРОШНО, ЖА́ХНО. Петрик жив з мамою край села під самісіньким лісом, і йому було страшно вечорами (В.  Словник синонімів української мови
6. боязко — БО́ЯЗКО. Присл. до боязки́й. Мати боязко на його [батька] споглядала — гніву не вбачала, тільки думу (Вовчок, І, 1955, 224); Іван був червоний, кліпав очима й боязко поглядав на Соломію (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах