брамін

брамі́н

-а, ч.

Те саме, що браман.

Значення в інших словниках

1. брамін — брамі́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. брамін — БРАМІ́Н, а, ч., заст. Те саме, що брахма́н. Вчені браміни поприносили старі пергаментні документи (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
3. брамін — Член найвищого стану в традиційному індійському суспільстві; жрець.  Універсальний словник-енциклопедія
4. брамін — БРАМІ́Н, а, ч. В Індії — особа, що належить до вищої касти (первісне — до касти жерців). Вчені браміни поприносили старі пергаментні документи (Н.-Лев., IV, 1956, 32).  Словник української мови в 11 томах