брамін

БРАМІ́Н, а, ч. В Індії — особа, що належить до вищої касти (первісне — до касти жерців).

Вчені браміни поприносили старі пергаментні документи (Н.-Лев., IV, 1956, 32).

Значення в інших словниках

1. брамін — брамі́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. брамін — -а, ч. Те саме, що браман.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брамін — БРАМІ́Н, а, ч., заст. Те саме, що брахма́н. Вчені браміни поприносили старі пергаментні документи (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
4. брамін — Член найвищого стану в традиційному індійському суспільстві; жрець.  Універсальний словник-енциклопедія