бригадирка

бригади́рка

-и.

Жін. до бригадир.

Значення в інших словниках

1. бригадирка — бригади́рка іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. бригадирка — БРИГАДИ́РКА, и, ж., розм. Жін. до бригади́р 1. Вітер віє і грайливо Пашин волос розвіва. Усміхається щасливо Бригадирка бойова (з народної пісні).  Словник української мови у 20 томах
3. бригадирка — БРИГАДИ́РКА, и, ж., розм. Жін. до бригади́р 1. Вітер віє і грайливо Пашин волос розвіва. Усміхається щасливо Бригадирка бойова (Укр.. думи.., 1955, 401).  Словник української мови в 11 томах