бридити

бри́дити

-джу, -диш, недок., діал.

1》 перех. Викликати в кого-небудь огиду.

2》 неперех. Бридитися.

Значення в інших словниках

1. бридити — бри́дити дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. бридити — БРИ́ДИТИ, джу, диш, недок., діал. 1. кого. Викликати в кого-небудь огиду. Підкупство [підкупність] бридило його гірш усього (Н. Кобринська). 2. ким, чим. Бридитися. Бридить Господь крутіями, а з праведними в Нього дружба (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
3. бридити — див. гидувати  Словник синонімів Вусика
4. бридити — ГИДУВА́ТИ (відчувати огиду, відразу), БРИ́ДИТИСЯ, ГРЕ́БУВАТИ (ГРЕ́БАТИ), ГИ́ДИТИСЯ діал., БРИ́ДИТИ діал., ГЕ́РБУВАТИ діал., ГАНЬБУВА́ТИ діал. — Я вже одвикла й од м'яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (І.  Словник синонімів української мови
5. бридити — БРИ́ДИТИ, джу, диш, недок., діал. 1. перех. Викликати в кого-небудь огиду. Підкупство бридило його гірш усього (Кобр., Вибр., 1954, 36). 2. неперех. Бридитися. Чого ти став такий вередливий? Усім бридиш (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
6. бридити — Бридити, -джу, -диш гл. 1) Внушать отвращеніе, отвращать. 2) = бридитися. Чого ти став такий вередливий? усім бридиш. Подольск. г. Чи ти бридиш, куме? МВ. (КС. 1902. X. 145).  Словник української мови Грінченка