бридити
БРИ́ДИТИ, джу, диш, недок., діал.
1. перех. Викликати в кого-небудь огиду.
Підкупство бридило його гірш усього (Кобр., Вибр., 1954, 36).
2. неперех. Бридитися.
Чого ти став такий вередливий? Усім бридиш (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)