бридити
БРИ́ДИТИ, джу, диш, недок., діал.
1. кого. Викликати в кого-небудь огиду.
Підкупство [підкупність] бридило його гірш усього (Н. Кобринська).
2. ким, чим. Бридитися.
Бридить Господь крутіями, а з праведними в Нього дружба (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Чого ти став такий вередливий? Усім бридиш (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-20)