будько

будько́

-а, ч., жарт.

Той, хто обіцяє.

Значення в інших словниках

1. будько — Будько́, -ка́, -ко́ві  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
2. будько — Будько, -ка м. Тотъ, который обѣщаетъ, говори: буде или буду? Поки хвалько нахвалиться, бубько набудеться. Ном. № 5680. см. набуватися 3.  Словник української мови Грінченка